Легкі фізичні покарання також шкодять дитячій психіці, – учені

Останнє дослідження під керівництвом професорки кафедри психології Гарвардського університету Кеті Маклафлін – не перше, яке доводить, що легкі тілесні покарання шкідливі для інтелектуального розвитку, формування самооцінки та комунікативних здібностей дитини.

Але вперше науковці довели, що «легкі” ляскання збільшують у дитини в майбутньому ймовірність проблем із психічним здоров’ям. Про це йдеться в опублікованому дослідженні «Тілесне покарання та підвищена нервова реакція на загрозу у дітей», повідомляє “Освіторія”.

Дослідники поділили 147 дітей на дві групи. В одну потрапили ті, чиї батьки застосовували до них тілесні покарання в дошкільному віці, а в другу – кого ніколи не били.

Дітям демонстрували зображення незнайомих облич з різною мімікою. За допомогою МРТ експерти спостерігали, як реакції на побачене відбиваються в мозку. Якщо діти бачили на зображенні гнів, усі вони видавали відповідну реакцію. Проте ті, кого колись били, реагували гостріше. Мозок сприймав таку міміку як серйозну загрозу. Водночас мозок таких дітей аналогічно реагував на нейтральну міміку, яку інші вважали безпечною. Тобто їхня нервова система заточена на перманентне очікування агресії, небезпеки.

Дослідники були здивовані, адже сила реакції цих дітей була такою ж, як у дітей, які пережили жорстоке поводження чи сексуальне насильство. Експерти винесли свій вердикт: навіть легкі тілесні покарання ще довго впливають на роботу ділянок мозку, які займаються емоційною регуляцією та виявленням загроз у навколишньому середовищі.

Від запотиличника – до невпевненості

Діти, яких з дитинства карали фізично, у шкільному та дорослому віці частіше страждають від тривожних розладів та депресії. Їм важко бути ініціативними та відкрито заявляти про свою позицію, адже їм підсвідомо не хочеться привертати уваги до своїх дій. Утім, без таких умінь важче досягти успіху. Тож, батьки, які вважають, що дисциплінувати дитину можна силоміць, зменшують її шанси проявити свої здібності повною мірою та мати високі оцінки у школі.

Також дослідження доводить, що здорові стосунки між батьками та дітьми псуються через легкі тілесні покарання. Малеча починає бачити в рідній людині загрозу, а не захист. Це може призвести до зникнення довіри, а також до брехні, щоб уникнути засудження та ймовірного покарання. Найстрашніше, що навіть у момент реальної небезпеки дитина намагатиметься приховати все від батьків. Такі діти в разі сексуального насильства, булінгу чи появи ознак нової для них хвороби мовчатимуть, адже помилково вважатимуть, що дорослі будуть незадоволені саме їхньою поведінкою.

У світі офіційно заборонено тілесні покарання у 63 країнах. Але і це не стримує всіх батьків. Наприклад, у США третина батьків під час анонімного опитування зізнаються, що в середньому раз на тиждень били дітей, часом з помітними навіть їм негативними наслідками.

Як правильно карати дітей

Існують більш ефективні та сучасні методи, такі як позитивна дисципліна, яка виключає покарання. Якщо батьки опанують їх, не почуватимуться безпорадними.

Головна мета позитивної дисципліни: бачити позитивний намір дитини, а не акцентувати на порушенні. Наприклад, замість того, щоб сказати: «Погано, що ти вдарив брата, коли він грався в машинки», треба говорити: «Ти хотів пограти машинкою, але не знав, як попросити». Після того як батьки виявили проблему, мають розповісти, як правильно розв’язати конфлікт. «Треба попросити. Коли він пограє, віддасть тобі. Давай разом подивимося, як брат грається, та почекаємо, коли він дасть іграшку».

Також цей метод потребує, щоб дорослі акцентували на почуттях дитини та вчили її розмежовувати їх з діями. Наприклад: «Ти сердишся через те, що не отримав іграшку брата. Сердитися – нормально, але ти не повинен битися». Дитина має працювати над наслідками негативної поведінки, а якщо це не так просто зробити, замислитися, як усе можна виправити. Якщо це питання батьки доносять до сина чи доньки як проблемне завдання, навіть малюки, хоча й не вміють ще знаходити рішення, отримують користь через осмислення того, що сталося.

Фото: ANDINA/Difusión