Чому діти мовчать про свої проблеми. Розповідає психологиня

Для того, щоб діти легко ділилися з батьками тим, що їх хвилює, треба мати налагоджені стосунки – з дітьми треба говорити.

Рівень довіри дітей до батьків також залежить від їхнього віку, каже співробітниця Інституту соціальної та політичної психології НАПН України Ірина Губеладзе виданню Gazeta.ua.

Діти молодшої школи розповідають все – діляться проблемами та складними ситуаціями. Вже у підлітковому віці авторитетами стають однолітки і діти намагаються максимально дистанціюватися від батьків. Хочуть бути дорослими. Дитина хоче показати, що зможе впоратися зі своїми проблемами самостійно. Вони насамперед пов’язані з однолітками, закоханістю, навчанням або булінгом. Підлітки перестають ділитися проблемами, бо вважають, що батьки нічого не розуміють в сучасному житті.

До того ж, ті однолітки, які створюють ці проблеми, забороняють розповідати щось батькам. Вони створюють культуру, що ти не маєш жалітися, бо станеш “лузером” чи “слабаком”. Часом це доходить до залякувань.

В такому разі діти стають нервово збудженими, погано сплять або замикаються в собі. Зазвичай з’являється нетипова поведінка. Наприклад, сором’язлива дитина може ставати більш зухвалою та агресивною. Діти, які навпаки були відкритими та комунікабельними, – закриваються в собі, прагнуть усамітнення. З одного боку це може бути пов’язано із закономірними процесами підліткового віку, коли змінюється світосприйняття і відбуваються гормональні дисбаланси. Вони призводять до того, що дитина сама не розуміє, що відбувається. Тим не менш батькам треба бути уважними до таких змін.

Як батькам налагодити з дитиною довірливі відносини

Відносини можливі виключно через авторитет. Варіант, що вчителі чи батьки дають якісь повчальні рекомендації, нарікання на кшталт “ти маєш”, “а ми в твоєму віці робили ось так” – сприймаються в штики. Дитина не буде цього робити. Батьки своїм прикладом мають показувати, що вони активні і ведуть здоровий спосіб життя. Дитина буде тягнутися за цим авторитетом. Якщо цього авторитету немає і від самого малечку батьки постійно повчали дитину, давали гіперопіку, дитина буде максимально відсторонюватися.

Як правильно говорити з дітьми про проблеми в школі

Якщо батьки хочуть попередити якусь ситуацію, то вони мають поговорити з дитиною. Насправді для всіх вікових категорій важливо мати таку розмову. Розмовляти треба тоді, коли діти спокійні та не агресивні. Розмова має відбуватися відповідно до віку. Інформація має бути достатня для інформування, а не залякування. Треба дати зрозуміти, що ви завжди поряд. Вони мають знати, що батьки – це ті люди, до яких можна прийти з будь-якою проблемою.

Як вирішити проблему булінгу в школі

Стовідстково вирішити цю проблему не можна. Булінг існував і раніше, просто колись він набрав більше обертів. У будь-якому колективі завжди є лідери та вигнанці. У підлітків відбувається формування ідентичності і вони вирішують, чи їм бути на периферії, чи ставати лідерами.

Наша самооцінка формується відповідно до досягнень. В залежності від цього з’являється внутрішній стержень впевненості. У підлітковому віці цей етап тільки формується. У більшості дітей ще немає таких досягнень, щоб вони стали впевненими в собі. Тому ствердження самооцінки відбувається за рахунок приниження інших. Чим менше власних здобутків, тим більше підлітки ображатимуть інших. Це своєрідний механізм вибудови самоцінності.

З точки зору освітнього закладу потрібно підтримувати здорові відносини з колективом. Наприклад, хтось гарно навчається, а хтось – займається спортом. У кожного є свої цінності. Коли вчителі підтримують дітей і наголошують на їхніх цінностях, то формується однорідна картинка в плані того, що немає поганих і слабких.

Фото: Pixabay