Звинувачення

Ви звинувачуєте партнера у всіх гріхах, упускаючи свій внесок у проблему, наприклад: “я зробила так, як ти сказав, і поговорила з нянею, а тепер вона звільняється. Це все твоя вина!”. Запитайте себе, чи не звинувачуєте ви іншого в тому, за що самі частково несете відповідальність. Будьте готові визнати свою частку провини: “у нас була загальна ідея поговорити з нянею щодо того, що вона залишає дитину без нагляду. Якщо це їй не сподобалося настільки, що вона вирішила піти, то, принаймні, у нас однакові погляди на питання безпеки”.

Песимізм

Ви скидаєте з рахунків всі позитивні аспекти ваших відносин, запам’ятовуючи тільки погане. Ви применшуєте досягнення і позитивні якості партнера, зациклюючись на негативі. Ви приписуєте успіх партнера щасливому випадку: “так, ти отримала підвищення, але тобі просто пощастило”. Ця звичка отруює близькі стосунки. Навчіться бачити не лише мінуси, але і плюси. Постарайтеся побачити в будь-якій проблемі можливість. Радійте успіхам партнера, заохочуйте і надихайте його.

Наказ

Не перетворюйтеся в суворого татуся або матусю. Не наказуйте партнерам, що і як їм робити. Не кажіть: “тримай телефон включеним, щоб я міг  додзвонитися”. Краще сформулювати свою заклопотаність у вигляді питання: “Ти не проти залишити телефон включеним, якщо мені потрібно буде терміново зателефонувати?”.

Перфекціонізм

Ви прагнете, щоб все було ідеально, тому встановлюєте для себе і партнера захмарні стандарти.

Почуття обов’язку

Постійний тиск (“ти повинен”, “це твій обов’язок” та інше) викликає у партнера почуття провини: “ти зобов’язаний прийти додому раніше, щоб допомогти мені з дітьми”, “ти повинна проводити більше часу зі мною”. Краще замініть їх фразами, які підбадьорюють, і проявіть співчуття: «я б хотів, щоб ми більше спілкувалися» або «хоча зараз нам важко, ми одна команда і обов’язково впораємося».

Емоційні міркування

Ви судите про партнерку і відносини виходячи з того, що ви відчуваєте, забуваючи про факти. Наприклад: “я відчуваю якусь безнадійність, тому між нами все скінчено” або “якби ти любила мене, ти б пішла до психолога, а ти не хочеш, значить, тобі все одно”.

Спочатку визнайте свої почуття. Потім постарайтеся відокремити емоції від фактів, щоб визначити, наскільки вірні ваші висновки: “так, іноді мені все здається безнадійним, але це зовсім не означає, що наш шлюб приречений. Є кроки, які ми можемо зробити, щоб зробити його кращим.

Доброта, турбота і великодушність — найкращі ліки, які рятують навіть безнадійні відносини. Вони знімають напругу, створюючи ґрунт для взаємної співпраці і любові.