Як допомогти дитині заснути: поради від психологині

Для дітей, і для дорослих зараз тема сну може бути пов’язана з напругою і тривогою. І нам особливо важливо створювати “простір сна”, звички – ритуали, щоб давали сигнал нашій парасимпатичній системі – “вмикайся, все спокійно, можна розслаблятися”, переконана психологиня Світлана Ройз.

Екологія сну: намагатись не дивитись мульфільми в ліжку, за годину до сну не грати в комп’ютерні ігри. Переходити в “тихий” і більш повільний режим. Створювати “сонні ритуали” – якщо є можливість – вмивання, переодягання (хоч маленьку деталь одягу, наприклад – нічні шкарпетки), можливо, обіймання, казки, колискові, масаж. Зараз дітям потрібне більше часу та більше нашої допомоги, щоб відчути хоч відносну безпеку та захист, в якій можна дозволити собі заснути. Ритуали створюють простір передбачуваності – безпеки.

“Донька мене кожної ночі питає – А тривога буде? – я їй відповідаю – “напевно, так. А що ми будемо робити, якщо буде сигнал сирени?” і вона сама розповідає послідовність дій. Це дає їй відчуття контролю”, – зазначає пані Ройз.

Будуть доречні будь-які масажі, поцілунки, обійми, наші теплі доторки.

Що відповідати, коли дитина каже:

– Я ніяк не можу заснути…

– А ти зараз “внутрішнім зором” подивись в середині на своє тіло. У моєму тілі є місця, де я відчуваю згустки напруги, важкості. Я їх бачу, вони, як крижинки. Коли я тепер дивлюсь на крижинку у мене в потилиці, мій погляд, як сонечко, її розчиняє. Вона тане від мого погляду. А у тебе, де крижинки? У ніжках є? Ні? А де?

– Я боюсь, що не засну…

– А ти уяви, що будь-яка думка – це пір’їнка чи метелик. Як тільки-но вона з’явиться, уяви, що відпускаєш її у небо. З’являється нова, ти й її відпускаєш у небо. Дивись, як вона летить – високо-високо.

– Коли я лежу, у мене в голівці крутиться те, що я хотіла зробити, але не зробила.

– А ти уяви, що ти усі думки і справи, як іграшки перед сном, розкладаєш по поличках: кожну справу і кожен спогад – на свою поличку.

– А у мене, коли я лежу, у животику щось дрижить і заважає спати.

– А ти поклади ручку на животик. Відчуй, яка рука тепла і важка. Від неї по животу розтікається тепло. Може, твоя ручка, як кошеня, яке лежить і муркоче. Ти повільно-преповільно дихаєш, і кошеня-ручка повільно піднімається та опускається від твого дихання.

Або:

– А ти поклади ручку на животик і потряси нею так само, як і животик. Що зараз відбувається?

Або:

– А ти поклади ручку на животик долонькою догори й уяви, що те, що в ньому дрижить, з’являється на долоні. Що це? Чого воно хоче? Може, якщо воно цього хоче, накрий його долонькою і вклади спати? А може, його відпустити на місяць і до зірок?

– Я думаю про те, що ніяк не можу заснути. І від цього не можу заснути.

– Коли думки ходять по колу – змотуй їх у клубок. Уяви, що ти намотуєш м’якеньку ниточку в клубок – виток за витком.

– Я не можу заснути… Я чогось тривожусь, а чого саме – не знаю.

– Уяви себе у самому чарівному місці. Самому найбезпечнішому для тебе. Там буде травичка? А сніг? А веселка? А люди? А що там буде? Там обов’язково буде перебувати Хранитель Сну. Йому можна передати, як хмаринку, усі твої тривоги. Прямо зі свого тіла випусти їх і віддай Хранителю. І попроси про найдобріший сон. Хранитель Сну може тебе надихнути на самий-самий добрий сон.

– Я не можу заснути, тому що хочу, щоб скорше настав ранок.

– А ти уяви, що твоя думка зараз човником пливе у «завтра» по річці. Човник з кожною секундою по м’якеньких-прем’якеньких хвилям упливає все далі і далі.

Або:

–Уяви, що твої думки і дихання – повільні і ліниві. Зовсім, як лінивці. Тепер ми заморожуємо час, і він рухається, тече, але стає повільнішим і повільнішим. І думки, і дихання. Повільніше.

– Я ніяк не можу заснути. Мені заважають усі звуки.

– Дослухайся тепер до звуку сну (потрібно якомога низьким, протяжним звуком кілька разів на одній ноті проспівати: Ууу).

За матеріалами: Facebook Світлани Ройз

Фото: Annie Spratt on Unsplash