Війна загострила у кожної людини свій спектр переживань, які ми маємо навчитися контролювати. Водночас важливо розуміти, як говорити з дитиною про події, які вона пережила.
Якщо цього уникати, пише “Всеосвіта”, усі переживання дитини “забиваються” в тіло та проявляються психосоматичною симптоматикою. У кожного це відбувається індивідуально, та завжди дуже неприємно.
Якщо у дитини з’явилася складна симптоматика на фоні стресу під час війни, не зволікайте з відвідинами фахового спеціаліста – психотерапевта чи психіатра.
Зафіксуйте симптоми, які спостерігаються в дитини: безсоння, розмови уві сні, тривога, запор, пронос, нудота, постійне чухання тіла, раптовий кашель, страхи, фізичне знесилення, втрата орієнтації тощо. Це потрібно, щоб ви могли детально розповісти лікарю, що саме відбувається з дитиною.
Як говорити з дитиною про психологічну допомогу
- поясніть, що ви хочете допомогти, але не можете цього зробити так якісно, як фахівець;
- не варто очікувати, що дитина погодиться піти до лікаря чи терапевта одразу після першої розмови. Поясніть, що запрошуєте її піти разом, що ви знайдете рішення, як їй допомогти;
- коли дитина втрачає своє безпечне і звичне життя, утворюється “порожнеча”, яку необхідно заповнити. Якщо цього не робити, може статися надлом у психіці дитини. Тому не зволікайте. Якщо ви бачите, що вашій дитині недобре, не відкладайте візит до фахівця.
Фото: Pixabay