Як правильно забороняти дітям: п’ять порад від психологині

Батькам доводиться змалечку привчати дитину до певних обмежень, кордонів. Інакше про виховання вже не йдеться. Але часто заборона може обернутися на погрозу чи образу дитини. Дитяча психологиня Олена Шамрай для “Освіторія” розповідає, як це робити правильно.

1. Заборони не можуть слугувати тільки вашим інтересам

Усе починається ще з перших днів життя дитини. “Годуєте за розкладом, інакше малюк буде постійно “висіти на грудях”, мати буде виснажена без повноцінного відпочинку”. Вираховувати час годування і відмовляти в інший час – помилка, яку робили ще наші батьки. Адже є чимало ослаблених дітей, тривожних, із хворобами травлення і таких, що не здатні активно висмоктувати норму з однієї спроби.

Заборона щось активно робити, грати, шуміти, коли батьки хочуть тиші та спокою, – теж не виховання, а шкода. Мовляв, піди пограй з гаджетами, кіно подивися. І в підсумку діти “підсаджуються” на комп’ютерні ігри та бездумний перегляд фільмів.

2. Заборон не може бути занадто багато

Ви можете заборонити дитині ноутбук та смартфон, не дозволяти гратися з небажаними друзями, вважати іграшки та ігри дурницями, не дозволяти гуляти без дорослих. Однак такі заборони лише розпалюють бажання. Згодом діти наздоганяють все те, чого були позбавлені в дитинстві.

Дитина із сильним темпераментом у підлітковому віці прагнутиме порушити відразу всі батьківські заборони. Зі слабким – дійсно, підкориться, але в підсумку батьки матимуть слухняну й абсолютно не готову до життя людину. Адже вона не навчилася самостійності, за неї все вирішували. Коли йдеться про дійсно ризиковані речі (алкоголь, куріння, наркотики), треба не забороняти, а навчати протистояти спокусі, ефективно відповідати тим, хто пропонує щось подібне.

3. Забороняти треба і собі також

Чимало батьків скаржаться, чому діти раз у раз порушують заборони, майже не запам’ятовують. Часто вони просто копіюють саме мам і тат, які кажуть одне, а роблять інше. Батьківський приклад – це фундамент виховання. Забороняєте дивитися мультики більш ніж пів години? Чудово, але якщо самі при цьому не відриваєтеся від монітора, дитина стане бунтувати – відкрито чи потайки. Боїтеся, аби підліток не почав смалити цигарки? Тоді краще й самим відмовитися від куріння.

Ще приклад. Коли батьки конфліктують так, що родина починає розпадатися, дитина нерідко стає цапом-відбувайлом. Її сварять за те, що грубить, не поважає дорослих. Але що вона бачить? Як тато і мама сваряться, лають одне одного, знецінюють, тож втрачають у її очах авторитет. Як кажуть, почніть виховувати себе, і виховувати дітей не буде потреби.

4. Заборони не мають бути несподіваними та непослідовними

Вже не раз казали про одностайність дорослих. Якщо один забороняє, а інший дозволяє, звісно, дитина буде вчитися лише одного: шукати лазівку. Але ще менше батьки замислюються про те, що заборони мають бути правилами, а не свавіллям або виплеском емоцій.

Наприклад, дитина захоплено грається і покриває майже весь життєвий простір іграшками: тут у неї вокзал, а тут шпиталь, магазин на кухні, по коридору мчить поїзд. Батьки зазвичай милуються фантазією детей та дають лише одну заборону: залишати все в такому вигляді на ніч, не склавши іграшки на місце. Але ось хтось із батьків приходить перевтомленим, з головним болем, якась машинка потрапляє під ногу, все дратує. І ось вже дитина чує крики та звинувачення, що вона влаштувала гармидер, треба зібрати все негайно, а надалі грати лише в одному кутку дитячої кімнати. Це – не заборона, це – сплеск емоцій.

Краще впоратися з роздратуванням без дитини. А згодом спокійно подумати, що саме ви хочете заборонити, наскільки це важливо для вас і для дитини, а потім вже спокійно вводити нове правило.

5. Заборони слід доступно пояснювати

Так, є правила, які маленька дитина не може осягнути. Але варто повторювати спрощені пояснення і силоміць утримувати від небезпечних речей. А з віком дитина все зрозуміє.

Скажімо, малюк не знає, що таке розетка та електрика. Та можна пояснити, що в ній своєрідний вогонь, який робить дуже боляче. До певних правил слід просто “дорости”. І маленькій дитині, і підлітку пояснювати варто один-два рази. Постійні розмови на цю тему – ні до чого. Часом це спроба дитини виправдатися та звільнитися від заборони. Надалі коротко нагадуйте: “Ми цього не робимо”.

Фото: Pixabay