Коли не боїшся бути батьком, то будь-які переживання розсіюються

15 грудня 2019 року я став батьком. І я був готовий. В свої 30, напевно, єдине чого я ще не досяг – це відчуття, почуття, стан… бути татом.

Новина про дівчинку мене дуже потішила. Адже я хотів мати доньку. Татусі дівчат – це дуже цікава і захоплююча професія. Можливо, я ще не пробував бути батьком хлопчика, але поки що перший досвід мене влаштовує.

Вагітність

Через роботу я вимушено пропустив більше 6 місяців вагітності дружини. Але останні три, на щастя, присвятив абсолютно весь час їй. І це перша порада для майбутніх татусів. Давайте хай вона звучатиме так:

«Хотіти бути поряд під час вагітності» і «бути поряд» – дві різні речі»

Чоловікам не випало можливості бути при надії і народжувати. Для жінки, з одного боку, це неймовірне задоволення, але з іншого це задоволення, часом, вимагає багато сил. Саме в такі хвилини чоловік має підтримувати партнерку. Бажано, у всьому. Навіть, якщо деякі прохання суперечать сталим звичкам (і це важко, але треба).

Пологи

Ми народжували разом. Півночі я засікав інтервали перейм, потім зі швидкістю Флеша збирав речі, потім весь час провів у пологовій залі і о 15:37 почув голосок доні. Весь процес, зі зрозумілих приватних причин описувати не буду, але той кайф першого вдиху своєї дитини я б і не передав словами. Якщо для мами момент народження це, певною мірою, фініш вагітності і найближчі кілька днів це напівшок/навіпкайф/напів ще щось (чисто моє суб’єктивне бачення), то для тата з народженням починається забіг на марафонську дистанцію. Одразу потрібно повирішувати безліч питань: документи про народження, черга у садочок, прибирання у домі, підготовка до виписки. У цей же час потрібно бути з дружиною і дитиною (якщо пропускають, бо у нас з цим проблем не було) і постійно відповідати на поздоровлення від сестри кума тітки троюрідної бабусі сусіда (тепер ще раз перечитайте і зрозумієте, що там все логічно). Головне тут одне: порада номер два:

«Одразу після народження змусьте себе виспатися. Адреналін і шоковий стрес пройдуть швидко, а сили відновити потрібно»

Перші місяці

Ми домовилися з дружиною, що хоча б перший місяць лишуся з нею і дитиною. Я погодився і незчувся, як досі разом з ними. Спочатку просто підлаштував робочий графік, потім локдаун через Ковід, дистанційна робота… Але зараз не про це. Перші кілька тижнів я зараз, напевно, вже і не згадаю. Це дуже важко. Згадати. Не з дитиною. Там важко, але не дуже. На щастя, телефон і досвідчені родичі роблять дива. Головне одразу знайти свого (напишу caps lock СВОГО) педіатра чи педіатриню. Після цього дуже багато питань будуть легко вирішуватись у Телеграмі. Все інше – швидко вчишся і звикаєш. Якщо вас лякають про безсонні ночі і какусі, то, по-перше, всі діти різні і не факт, що ваша дитина буде вередувати ночами (у нас – ні), по-друге, і за це не дякуйте – запах від какусь з’явиться лише після початку прикорму (іншу їжу крім молочка і сумішей почнете давати). Найкращий варіант для тата в перший період, і це порада три:

«Не завантажуйте голову дурницями. До всього можна швидко звикнути»

До речі, не варто забувати і про те, що зараз сила силенна різних девайсів, які допоможуть у піклуванні за дитиною: раджу одразу купити аспіратор для носика, спрей перекису водню для пупчика, пеленальну дошку (багато хто заперечує + цієї штуки, але, повірте, краще все робити рівно ніж постійно нахилятись), позиціонер (фіксатор дитини на бочку: можливо, не така вже і крута штука, але коли мама буде вас всю ніч будити і просити подивитися чи нормально спить дитина, то ви мені подякуєте). Що точно не потрібно в перші місяці – мобіль (така штука над ліжком, яка крутиться і музика грає) (він нам поки досі не знадобився).

А. Напевно, найважливіша думка всього мого допису – не треба проводити годинами за обиранням того чи іншого девайса. Не треба. Купуйте те, що радить більшість. Так, хочеться виділитися, але, як показала практика, все що ходове – те і є найкраще і найпростіше у використанні (перше авто крісло шукали по всьому Києву, друге замовили за 10хв онлайн).

Середина року

Виявляється, не тільки діти інших швидко ростуть. Незчуєтеся, як підгузки купуються вже не на babyborn, а на 9-14 кг. Чим старша дитина, тим а) цікавіше з нею б) важче за нею доглядати в) більше іграшок. + наступає новий етап купівлі нових девайсів: на кухні з’являється стільчик для годування, люлька на візочку змінюється на «прогулянку», на балконі сушиться 10 слюнявчиків, змінюється розмір одягу (міні порада – не купуйте силу силенну одягу на один розмір. Родичі подарують або щось буде настільки улюбленим, що часто носитиметься).

Ще починають вилазити зубчики. Це, до речі, чергова страшилка. Якщо у вас в перші місяці дитина буде спокійною, то всі будуть говорити щось на кшталт того, що дочекайтеся зубів. Це теж дуже індивідуально. Буває дитина це переносить легко, буває важко. Ну і може бути щось середнє. По-різному.

Для мене особисто, цей період запам’ятався з поганого (хоча дружина каже, що це хороше) запахом підгузків, з хорошого – всім. Це есенція кайфу спостерігати, як дитина вперше перевернулася, піднялася, поповзла, як вперше сказала «Ма», «Та», «Ба». І тут підходимо до наступної поради:

«Тримайте телефон зарядженим. Фотографувати доведеться багато»

Під рік

Хочеться про кожний період написати, що це найцікавіший період. Насправді, вони всі цікаві. По-своєму. Коли дитині майже рік, то ти не розумієш, як так – наче ще вчора співав колискову зовсім ще крихітці, а зараз ця крихітка спокійно ходить з однієї кімнату в іншу, кличе тебе «Тата», перемикає канали  і якимось чином постійно перемикає мову на клавіатурі ноутбука. Ти вже звикаєш, що їсть ця дитина майже 90% того, що їси ти, розкидає іграшки усюди, що потрібно увесь час дивитися під ноги, вранці прокидається раніше будильника. Але це все настільки круто. Адже в цей час вона, коли плаче, то кличе тебе, може підійти і дати тобі печиво, просто поцілувати у щоку. Обіцяв, що не буду дуже розчулюватися, але не виходить.

Краще повернусь до порад:

«Не залишайте дитину саму. От це якраз той час, коли секунда може вирішити»

Після року

Зараз для мене після року. Особисте відчуття: моя доня Соломія щодня стає все дорослішою. Щодня з’являються якісь нові вміння, щодня вона наче стає вища… Для когось 2020 став важким роком. Можливо, в деяких моментах і для мене, але статус батька і робота батьком змушують запам’ятати цей рік, як найкращий у моєму житті.

Остання порада, яку я даю всім:

«Не бійтеся бути батьком. По суті дитина – це ваш проєкт, де ви його керівник. І від того, як ви цей проєкт будете вести – залежить результат, який ви отримаєте. Бажано, щоб успішними проектами гордились».

Ваш Олександр #осьтато Остапа