Лайка та діти: як пояснити, чому зараз можна те, що забороняли

Лайка на адресу Росії та її війська заполонили ефіри та соцмережі, її можна читати на держсайтах, бачити на білбордах, чути від політиків і посадових осіб, звичайних людей. Те, що до війни було табу, тепер лунає поруч з нами. Як це пояснити дітям і чи треба це робити? BBC News Україна поспілкувалася з психологами на цю тему.

Захист від страшнішого

“Усі ми з цим стикаємося вперше. Але це “відпрацювання” психікою людини своїх емоцій, свого травматичного досвіду, це випускання пари”, наголошує лікар-психотерапевт, дитячий психіатр Євген Тичковський.

Він каже, що лайка є захистом від чогось страшнішого як для дорослих, так і для дітей. Захистом, прийнятним у час війни.

Взагалі, на його думку, зараз важливо якомога менше забороняти дітям.

“Якщо є біда одна, друга, третя, а ми будемо дітям забороняти щось робити, то це позначатиметься на психосоматиці, на шкірі, шлунково-кишковому тракті, легенях, залежно від віку дитини та періоду їхнього розвитку”, – каже психолог.

Водночас потрібні роз’яснення, постійна корекція сприйняття подій дитиною, наголошує лікар.

“Розумієте, матюки це ж не найбільша біда. Я от своїй дитині пояснюю, згадуючи Біблію: язиком можна благословляти, але язиком можна і вбивати. Але зараз слова про “вбивати” набули іншого значення”, каже Євген Тичковський.

Справа дорослих

Медична психологиня, психотерапевтка Тіна Берадзе вважає, що зараз краще не акцентувати у спілкуванні з дітьми на темі лихослів’я, а пояснювати реальну ситуацію і перемикати дітей на інші теми.

Водночас, каже вона, не треба пояснювати лайку на адресу ворога тим, що це найсильніша образа, що її ворог заслуговує, бо вбиває людей, що це війна тощо це може мати небезпечні наслідки для дітей.

“Максимально старайтеся не акцентувати на цьому. Інакше дитяча психіка це зафіксує, і дитина вважатиме це прийнятним і для себе. Але може виникнути ситуація, коли не дай Боже дитина опиниться в умовах, коли ворог буде поруч, і дитина може наслідувати старших. А це небезпека для неї”, каже Берадзе.

Вона порівнює ситуацію зі зброєю: дорослим можна, вони стріляють, але це не справа дитини.

“Це дуже тонкий психологічний момент. Намагайтеся підтримувати дитину і перемикайте увагу з матюків на щось інше. Кажіть, що і зброя, і матюки це справа дорослих, і саме дорослі мають право на це все, бо вони захищають дітей. Тобто потрібен розподіл: ми дорослі, і ми вас захищаємо, ви діти”, наголошує психологиня.

Вона наголошує: зараз не час для виховного процесу. Ми будемо їх перевчати потім, і все буде добре.

Фото: “Укрзалізниця”