Не підкаблучник і не герой: хто такий відповідальний батько

81% чоловіків в Україні вважають, що не можуть приділяти своїм дітям більше уваги, бо багато працюють, 18% відповіли, що піклування про дітей – обов’язок жінки, 5% вважають, що не вміють цього робити, а 3% – що дитина ще занадто мала для спільного дозвілля. Про це свідчать результати опитування від Info Sapiens для Фонду ООН у галузі народонаселення України серед татів неповнолітніх дітей.

Видання «Повага» з’ясовувало, як розвивається в Україні усвідомлене батьківство та з якими проблемами стикаються родини, в яких тато хоче більше піклуватися про своїх дітей.

Що таке Татохаби

Щоб змінити цю ситуацію та показати, що відповідальне татівство – це не лише в інтересах дитини, а й усієї сім’ї, в Україні створюють Тато.HUB’и – спеціальні майданчики для спілкування татів, де вони можуть обмінятися досвідом, ставити різні питання та отримати консультації психологів. Зараз в Україні діє мережа з 9 таких хабів. Як розповів комунікаційний менеджер Тато.HUB Київ Олександр Остапа, у квітні онлайн-спільноту відкрили в Києві, а в травні аналогічна почне діяти в Краматорську.

«Деякі хаби працюють в офлайновому режимі, як наприклад, у Вінниці чи Одесі, де є окремі приміщення для проведення подій. Однак в онлайн-спілкування також є свої переваги, адже не має значення, якого розміру місто та скільки учасників – вони завжди мають можливість поспілкуватися про те, що для них важливо. У нас є два психологи, які проводять вебінари. Ми запустили можливість “Запитай у психолога” – можна скинути запитання анонімно та отримати відповідь, або ж, за згодою тата, відповідь потім публікують, щоб із нею могли ознайомитися всі учасники, плюс залучаємо до обговорення всіх охочих», – розповів Олександр Остапа.

Зараз у столичному Тато.HUB уже близько 560 учасників. Долучають до спільноти не лише татів, а й мам. За словами комунікаційника, приблизне співвідношення: 73% чоловіків, 27% – жінок.

У суспільстві, де діти – переважно на мамі, із малечею гуляють також зазвичай жінки, навіть у парку підійти познайомитися, щоб обговорити якісь спільні теми, було страшнувато, – пояснює Остапа.

Відповідальне татівство для тата, мами й дитини

Доньці Олександра – рік і чотири місяці. Ще під час вагітності дружини він вирішив, що останні місяці перед пологами максимально багато часу приділятиме їй, а після народження доньки також візьме на себе значну частину піклування. Оскільки він є ФОПом, то саме поняття офіційного декрету для тата в родині не стояло. Але це дало можливість залишити собі ті проєкти, які можна виконувати дистанційно, щоб багато часу приділити сім’ї. Після початку локдауну в країні це стало ще актуальнішим.

«У нас із дружиною завжди були партнерські стосунки, я спокійно міг приготувати сніданок чи прибрати вдома, тож для нас і поділ турботи про дитину – це норма. Коли я спілкуюся з мамами в парку, вони часто діляться тим, як у них: тато не робить цього й цього. Але якщо всіх усе влаштовує, то це добре. А якщо ні, то ті ж татохаби мотивуватимуть татів ставати відповідальнішими. Колеги з інших міст діляться досвідом, що після проведення зустрічей у родинах відбуваються розмови, наслідком яких є перегляд поділу домашніх обов’язків. Подружжя починають спілкуватися й пояснювати, як би хотіли покращити атмосферу в домі», – розповідає Олександр Остапа.

Психологи пояснюють: тато, активно залучений у процес піклування та виховання дитини, не лише покращує стосунки в сім’ї. Він також і сам отримує чимало переваг. Так, психолог Тато.HUB Київ Євген Гречаник наголошує: роль тата у вихованні дитини в наш час украй важлива. Ми століттями жили в розширеній родині, де були бабусі та дідусі, дядьки й тітки, де піклування про дитину рівномірно розподіляли між усією родиною.

Зараз сім’ї живуть в окремих квартирах, де є лише чоловік і дружина. Тому, коли все навантаження лягає лише на жінку, це дуже швидко призводить до емоційного вигорання. Через це псуються стосунки з чоловіком, виникають агресія та образи.

«Бо виховувати дитину й піклуватися – це складно. У великому колективі була колективна турбота, зараз же всі ізольовані, тож це виклик для сучасних чоловіків. Але водночас, коли тато долучений до батьківства, це позитивно впливає на його рівень гормонів, які формують прив’язаність. Якщо батько рідко бачить дітей, це впливає на настрій, на самооцінку, на успіхи в роботі», – пояснює Гречаник.

За словами психолога, це так звана біологічна основа. А є ще й соціальна – спілкування. Навіть якщо дитина маленька, це емоції, комунікація, своєрідна гра. Бо тати грають різні ролі: на роботі – одну, а вдома, щоб відпочити й погратися, діти – ідеальні партнери. Щоб щось вигадувати, бути спонтанним і відкритим.

«На дитину впливають усі залучені дорослі. Прив’язаність у дитини формується до кожного члена сім’ї. А батько – це така ж головна людина для малюка, як і мама», – наголошує Євген Гречаник.

Народити дитину – це великий стрес і для психіки, і для організму

Із колегою погоджується психотерапевтка Ірина Басіста. Вона звертає увагу на таку залежність: раніше виховання дітей лягало саме на плечі мам, тати були виключені з процесу. Як наслідок, виросло багато дорослих, які не вміють будувати стосунки навіть у парі, не те що, коли є дитина.

«Сучасним дітям дуже пощастило жити в час, коли з’являється цінність батька в родині. По-перше, дитина вчиться отримувати контакт одразу з двома особами. Тобто ця дитина має приклад, як будувати власну сім’ю за такими ж принципами. І в цієї дитини є два досвіди: якщо не складуться стосунки з кимось одним із батьків, то завжди залишається другий. Якщо ж складуться обидві прив’язаності, то така дитина матиме величезний внутрішній ресурс, стрижень та силу», – пояснює фахівчиня.

«Народити дитину – це великий стрес і для психіки, і для організму, – зауважує психотерапевтка. – Ходити з візочком і бути абсолютно щасливою в перші місяці після народження – це міф, бо насправді це дуже складно. Навіть якщо жінка хотіла дитину і в шлюбі все гаразд, вона стикається з шоком: їй треба переналаштуватися на життя з дитиною. Коли ж тато включений у побудову побуту, проведення часу з дитиною, то для мами це чимале розвантаження, вона встигає відпочити, щоб бути в ресурсі».

Татівство і декрет

Олександр Остапа згадує: до нього, як і до його дружини, підходили незнайомі люди на вулиці, з непроханими підказками, як правильно годувати дитину, як одягати, як виховувати. Все те ж, із чим стикаються й мами, які гуляють парком.

«Хтось думає, що ти безробітний, що ти «підкаблучник» чи батько-одинак. Але насправді я ФОП, дружина працює, у нас прекрасна сім’я. А я – просто відповідальний тато. Хоча знаю, що часто ставлення до таких татів і кардинально протилежне – їх вважають героями, бо ж гляньте – він із дитячим візочком», – розповідає комунікаційник київського Тато.HUB’у.

«Звичайно, змінився повністю графік життя, точніше, його таймінг. Якщо раніше на приготування їжі йшло пів години, то тепер година – бо треба паралельно готувати їсти й доньці. Якщо раніше на душ було 10 хвилин, то тепер 5. З’явилися прогулянки в парку, які начебто мають вирізати 2 години часу з твого робочого графіка. Але за півтора роки я зрозумів, що потрібно, аби дитина заснула, а далі я можу вирішувати якісь робочі справи, слухати вебінари, читати книжки і все інше. Я знайшов для себе оптимальний варіант».

Фото: ТатоHub.Київ у Facebook