Панічна атака – раптовий приступ сильного страху без видимої причини. Це не обовʼязково жах перед реальною небезпекою, коли є загроза життю чи здоровʼю – вона може статися з будь-ким, будь-де і будь-коли.
Напади паніки мають різні прояви й іноді можуть нагадувати серцевий напад, пише Міністерство охорони здоров’я.
Серед симптомів можна спостерігати: пришвидшення серцебиття, тремтіння кінцівок чи усього тіла, задишка або утруднене дихання, спазми в животі або нудота, біль у грудях, головний біль, запаморочення, озноб або жар, сильне потовиділення, оніміння тощо.
Якщо ви спостерігаєте у дитини такі симптоми у поєднанні зі станом переляку, втратою контролю над тілом і думками, спробуйте перевести її увагу на щось конкретне, що відбувається в цей момент.
Хибна стратегія
Не має сенсу звертатися до дитини, яка відчуває панічну атаку, з проханням заспокоїтися, не боятися: фрази на кшталт “Не бійся і “Заспокойся” не спрацюють. У такому стані дитина вас просто не почує або не зрозуміє сенсу умовлянь.
Краще, звернувшись на імʼя до дитини, скажіть: “Я бачу, що ти наляканий/а, але я поруч і допоможу тобі з цим впоратися”.
Так само не варто знецінювати емоції та страх дитини. “Нічого страшного не сталося”, “Не варто так переживати” – невдала підтримка.
Натомість визнайте почуття дитини й спробуйте перевести її увагу на щось реальне, конкретне.
Гарна стратегія
У своїй брошурі “Стресостійке дитинознавство” психологиня Світлана Ройз радить діяти за таким сценарієм:
- Увага: зверніться до дитини на імʼя, попросіть назвати або повторити ваше; спробуйте зустрітися поглядом, попросіть подивитися на вас і кивнути, що бачить вас.
- Дихання: добре, якщо дитина обійме себе, схрестивши й трохи стиснувши руки на грудині, і буде так повільно дихати, відчуваючи як рухаються ребра. попросіть зробити кілька глибоких вдихів і видихів. Попросіть зробити кілька глибоких вдихів і видихів, а далі дихати повільно, з довгим видихом, наче задуваємо свічки на торті. Можна зробити повороти тулубом, наче скручуємося.
- Тремтіння: якщо дитина тремтить, попросіть її потрусити руками, мов струшує воду з долонь, а потім – усім тілом, немов мокрий собака, який струшує з себе воду. Також можна спробувати напружити м’язи ще сильніше, а потім потягнутись – і “розтанути”, мов сніговик.
- Тактильний контакт: з дозволу дитини – міцно обійміть або стисніть руку, розітріть тіло.
- Зосередження на реальності: попросіть сказати, що він/вона чує, бачить, які запахи і смаки відчуває. Або запропонуйте описати якийсь навколишній предмет в найдрібніших подробицях чи порахувати, скільки людей у зеленому (червоному).
- “Заземлення”: попросіть подивитися на свої ноги, зробити перекати стопою, зігнути та розігнути пальці стоп або спертися спиною та/або сідницями на нерухому опору.
- Дія: дати воду, щоб дитина сама розкрутила пляшку, попила.
- Фіксація результату: обовʼязково проговоріть, що страх минув, відновіть хронологію і підсумуйте, що зараз все добре.
“Словничок” батьків під час спілкування з дитиною, у якої панічна атака
Під час панічної атаки у дитини говоріть з нею спокійно і впевнено, звертайтеся на імʼя, використовуйте максимально короткі, чіткі фрази. Наприклад, можна скористатися наступними варіантами:
- Ти мене бачиш? Кивни.
- Мене звати… / Як мене звати?
- Як тебе звати?
- Я тобі допоможу.
- Дихай зі мною.
- Куди ти йшов, що робив, що ти почув/побачив (важливо відновити ланцюжок подій)?
- Нині все закінчилося, зараз ти в безпеці.
- Було дуже складно, але ти впорався/впоралася.
Панічні атаки не є небезпечними для здоровʼя та життя людини, але вони можуть бути симптомом інших психічних розладів. Тому, якщо вони повторюватимуться, варто звернутися до лікаря (педіатра, сімейного лікаря або психіатра).
Фото: Pixabay