Що таке батьківська токсичність і як її подолати: поради від психологині

Травмована психіка, постійне відчуття провини і тривоги, невпевненість у собі, ризик опинитися у романтичних стосунках з аб’юзером. Із цим і не тільки в дорослому житті можуть зіткнутися діти токсичних батьків. У чому проявляється ця токсичність, чим це загрожує та що допоможе її подолати, на прикладах розповідає психологиня Наталя Підлісна.

Ознаки токсичних стосунків

Ігнорування

У різних його проявах: дитини взагалі, її бажань, звернень, потреб. “Я не буду з тобою спілкуватися, бо ти не робиш те, чого я хочу”, – типова маніпуляція. Пізніше дитина починає думати, що з нею щось не так, і всі проблеми в суспільстві проєктує на себе.

Газлайтинг

Це форма психологічного насильства, коли дитина змушена сумніватися в адекватності свого сприйняття. Тут свою роль виконують багато дрібниць.

Наприклад, мама плаче. Дитина підходить і запитує: «Мамо, тобі погано?». «Ні, що ти, тобі здалося», – відповідає мама. Згодом, уже в дорослому віці, такій дитині завжди здаватиметься, що їй «здається». Але коли здається – насправді не здається. Насамперед у питаннях, які стосуються насильства.

“Ну я ж люблю тебе”

Це коли будь які рішення аргументується любов’ю. Це також прояв маніпуляції. Дитина починає асоціювати широкий спектр негативних емоцій (агресію, сором, злість) з батьківською любов’ю, а пізніше сприймає це від сторонніх людей як прояви тієї самої любові. У подальшому житті це загрожуватиме дитині потрапити в аб’юзивні партнерські стосунки, без можливості їх обірвати.

Стирання особистих кордонів

Це легко показати на прикладі. Дитина тривалий час вела особистий щоденник, а потім дізналася, що хтось з батьків його читав. Досить поширена історія, коли батьки настільки хвилюються дітей, що забувають про їхній особистий простір. Але правильно вибудувані особисті кордони і «своя» територія дуже важливі для формування здорової психіки.

Емоційне зловживання

Залякування, приниження (і словесні, і фізичні), перекладання відповідальності, насильницька дезадаптація – все це прояви нездорових стосунків батьків і дитини.

Чи можливо все змінити?

За словами Наталі Підлісної, у токсичної поведінки є безліч причин. Насамперед, «недолюбленість», далі – сімейна драма, яка вже кілька поколінь поспіль не дає можливості сформуватися здоровим поведінковим патернам. І лише робота з фахівцем дозволить вирватися із цього замкнутого кола. Заняття з психотерапевтом дадуть можливість пережити свій травматичний досвід і вийти на новий етап взаємовідносин.

Також психологиня рекомендує прочитати декілька спеціалізованих книг. Наприклад “Токсичні батьки” Сьюзен Форвард або “Навіщо він це робить” Ланді Бенкрофт. Вони детально розповідають про феномен нездорових взаємин і допомагають розібратися, що робити далі. Ці книги можна читати як самостійно, так і давати своїм батькам, щоб кожен міг зробити власні висновки.

Водночас, якщо психологічне насильство має місце і в дорослому віці, коли дитина вже не дитина, єдиний вихід – дистанціюватися. Можна звести спілкування до формальності, можна допомагати фінансово, але найголовніше – не відчувати провини. “Сепаруватися від батьків, – каже Підлісна, – це нормально, особливо, коли дуже гостро стоїть питання психологічного здоров’я”.

За матеріалами: life.nv.ua

Фото: Pixabay