Люди, які опинилися в епіцентрі війни, часто не знають, як говорити зі своїми дітьми про війну. Їм хочеться захистити малюків від усього, створити навкруги ідеальний світ без зла. Але, наполягають психологи, це неправильно. Із дітьми потрібно говорити, утім, обережно.
Усі помилки у спілкуванні з дітьми зводяться до втрати чотирьох властивостей взаємодії, пише “Апостроф”. Йдеться про щирість, реальність, єдність та відповідальність.
Щоб виправити помилки, потрібно звернути увагу на ці якості взаємодії і постійно намагатися дотримуватися їх.
Щирість – це інформація
Якщо ви ділитеся своєю напругою та переживаннями, це прохання про допомогу, а не щирість. Щирість – це коли людина ділиться важливою інформацією, хоч би якою вона була. Це просто факти.
Стримувати свої емоції при дітях нормально, але це не означає, що від них потрібно приховувати інформацію. Можна говорити про все, але без драми. Варто пояснити, що ви обмежені у своєму розумінні та знанні ситуації. Не потрібно виливати на малечу свої хвилювання.
У цій ситуації із щирістю поділиться інформацією саме про те, що вам непросто стримувати емоції та почуття.
Реальність – це стан та становище
Важливо не ховати правду від дітей, але важливо не ховати її від себе. У будь-якій ситуації треба промовляти правду.
Стан дитини залежить від стану дорослих, які з нею спілкуються. Стан батьків залежить від сприйняття свого становища.
Якщо вам реально страшно або ви поки що дійсно не знаєте, що робити, розкажіть і це. Дитина побачить, що ви щирі та в контакті з реальністю. Вона чекає від вас адекватності, а не миттєвих правильних рішень.
Єдність – це обмін
Починати варто з обміну інформацією, а потім переходити до обміну діями та справами. Щоб діти могли щось розповісти, їм потрібно дати приклад, їх треба навчити. Допоможе, якщо батьки та діти будуть говорити по черзі, але першими почнуть дорослі, тобто ви.
Це стосується й обміну діями: зробіть для дитини те, що їй достеменно подобається. Наприклад, подаруйте цукерку або зробіть для неї іграшку своїми руками. Потім дайте малюкові доручення, яке йому точно під силу, або залучіть до спільної справи.
Відповідальність – це визнання своєї сили
Відповідальність – це перевірка, наскільки добре вам вдалося дотримуватися щирості, реальності та єдності. Якщо дитина намагається ухваллити рішення за вас, спробуйте сказати: “Сонечко, в цих обставинах саме мені потрібно визначитися, що ми з цим робитимемо”. Це поверне відповідальність до вас, а вашу дитину заспокоїть і зробить її вашим союзником та помічником.
Фрази, які не можна говорити:
- Зрозумієш, коли виростеш;
- Це не твоя справа;
- Нині не до твоїх проблем;
- Якби ти не заважав, у мене все вийшло б;
- Не варто також вживати фрази як ось: “Ти завжди / завжди / ніколи …”. Уникайте узагальнень.
Водночас ви проявите щирість, реальність, єдність та відповідальність, якщо казатимете:
- Зараз мені тяжко;
- Я поки не знаю, як вчинити правильно;
- Мені потрібна твоя допомога;
- Я хочу, щоб ми поділилися між собою своїми думками. Почнемо з мене;
- У цих обставинах мені потрібно визначитися, що ми з цим робитимемо.
Фото: Pixabay