Так, ні, не знаю: три поради, як розговорити підлітка

Всі батьки підлітків ловили себе на моменті, коли власна дитина може годинами розмовляти з друзями, а на питання батька чи матері про минулий день кинути лише коротке: “Нормально”. Це надзвичайно неприємно, а надто коли згадати, скільки років ви вкладаєте у виховання своєї дитини. Ми зібрали для вас декілька порад, як пережити розмовну “алергію” ваших дітей.

1. Не бійтеся і пам’ятайте про те, що через такий період проходять всі батьки підлітків. 

З початку свого життя діти шукають захисту, комфорту, сили та ідентифікації у своїх батьках. Тому батьківська увага та присутність такі важливі у ці перші роки розвитку особистості. Але приходить підлітковий вік – у дітей починається пошук та формування власних думок, розуміння і усвідомлення свого власного “я” та роздуми над тим, ким вони хочуть бути у цьому житті. Підлітки відокремлюють себе від батьків, припиняють на якийсь час ідентифікувати себе з ними та навіть свідомо погіршують свої стосунки. Так, з одного боку це означає, що вони більше не довіряють батькам та не покладаються на них так, як раніше. З іншого боку, це означає, що настав час змінити саму модель комунікації з дитиною. Перш за все, не вважайте себе унікальними в цій проблемі та не думайте, що діти-підлітки ваших друзів, знайомих та колег не створюють таких самих проблем та не ігнорують своїх батьків, як і ваші власні діти. Тому буде зовсім не зайвим поговорити з тими, хто вже успішно “пережив” підлітковий вік своїх дітей. Щоб не ходити далеко – поговоріть зі своїми власними батьками.

2. Сила правильних питань.

Коли діти маленькі, достатньо лише запитального виразу обличчя, щоб почути від них про все, що сталося з ними за день у найменших подробицях. У підлітковому віці не все так легко. Ось декілька простих прикладів запитань, щоб побудувати розмову зі своїм підлітком. Відкриті питання: “Що в тебе було цікавого сьогодні?”, “Яка частина дня була найкращою?”, “Який урок був найнуднішим?”. Сміливо ставте питання про сучасну культуру чи останні тренди: “Як думаєш, чому цей співак/співачка такий популярний?”, “Звідки пішов цей танцювальний рух?”. По допомогу звертайтеся до молодших колег чи знайомих, соціальних мереж, або просто пошукайте в Google “останні молодіжні тренди”. Поділіться враженнями з вашою дитиною про свій день, але не жаліючись чи повчаючи. Посмійтеся над своїми власними помилками та розкажіть про добрі речі, за які ви вдячні. Потім спитайте чи траплялося з вашим тінейджером щось подібне або поцікавтеся як би він/вона особисто повівся в тій чи іншій ситуації. Будьте певні, що підлітки, насправді, дуже хочуть поділитися з вами тим, що відбувається в їхньому житті. Однак, дуже часто не роблять цього через страх потрапити в халепу чи отримати від вас покарання через якийсь зі своїх вчинків. Тому будьте готові до того, що вони говоритимуть натяками чи розповідатимуть якусь історію від імені своїх друзів, щоб оцінити вашу потенційну реакцію. В таких випадках не спішіть негативно чи несхвально реагувати на те, що говорить вам ваша дитина. Не змінюючи тон голосу чи виразу обличчя, вислухайте, а потім поцікавтеся, що саме думає ваша дитина про ситуацію, яку щойно вам описала, як би вона поводилася та на які б наслідки очікувала. Взагалі, жодна розмова з підлітком не може перетворюватися на ваш монолог, діалог – єдина можлива форма спілкування з дитиною підліткового віку. Діалог – найефективніша форма спілкування, щоб поділитися власним досвідом зі своєю дитиною, навчити її чомусь, заохотити до подальших розмов.

3. Зголошуйтеся на те, що вам пропонують.

У підлітків своє уявлення про найкращий час для розмов і це зазвичай тоді, коли ви одночасно готуєте обід, заняті пранням чи збираєтесь вигуляти собаку. Це тому що їм легше почати розмову тоді, коли ви зосереджені на чомусь іншому. Тому розмови, котрі починатимете ви, будуть дуже часто скочуватися до чогось простого, на кшталт, розмов про те, хто сидить поряд з ним за партою чи про те, як нецікаво чи нудно на якомусь з предметів в школі. Тому, коли ваша дитина говорить до вас першою – намагайтеся підтримати розмову, навіть якщо ви дійсно дуже зайняті, або хоча б виявіть щире зацікавлення до цієї розмови і попросіть перенести її на трошки пізніший час.